Сегодня

НАША ГАЗЕТА | Архив 2007-2010 - Історична подія в культурному житті Луганщини

0
НАША ГАЗЕТА | Архив 2007-2010 - Історична подія в культурному житті Луганщини
Перший крок до єднання


Нарешті здійснилася та майже історична подія в культурному житті Луганщини, на яку давно очікувала вся творча інтелігенція області. Завдяки держадміністрації і обласній раді, що виділили необхідні кошти, вийшов у світ перший номер періодичного (в майбутньому щоквартального) журналу «Лугань» — альманах літераторів області» (видавництво «Світлиця»).



Береш у руки цю ваговиту, обсягом 250 сторінок, красиво оформлену й талановито ілюстровану книгу — і серце радіє: адже це зроблено перший крок до консолідації творчих сил області, регулярного висвітлення діяльності письменницьких організацій, Спілки художників, артистів та інших творців прекрасного. Зрозуміло, оскільки це літературний альманах, у ньому найбільш широко буде представлена творчість наших письменників-земляків.
Як відомо, після розпаду Радянського Союзу в нашій області, як і в усій Україні, виникли три письменницькі спілки: Національна спілка письменників України (НСПУ), Міжрегіональна співдружність письменницьких спілок (МСПС) та Спілка російських письменників (СРП). Нині ж, як бачимо, створено умови для творчого єднання представників усіх цих організацій, що відіграє неоціненну роль у духовному об’єднанні всіх народів України.
І не випадково уже в першому номері альманаху вміщені твори сорока літераторів області всіх трьох названих вище спілок та двох художників. До того ж слід сказати похвальне слово на адресу ще одного художника — талановитого українського поета, головного редактора випуску цього альманаху Григорія Половинка, який вражаюче проілюстрував твори багатьох товаришів по перу.
Альманах починається, чого й варто було чекати, літературною даниною світлої пам’яті краснодон-ських молодогвардійців, 65-а річниця організації яких широко відзначається цього року. Безсмертному подвигові юних краснодонців і вічній пам’яті про них присвячені вірші Степана Бугоркова, Івана Світличного, Ольги Холошенко, Андрія Медведенка, Григорія Половинка, Олега Орленка, а також огляд Володимира Спектора, присвячений творчості Кіма Іванцова — найактивнішого борця проти спроб деяких «писак» звести наклеп на молодогвардійців.
Центральною публікацією альманаху, вважаю, є істинно класичний труд нашого талановитого поета Леоніда Стрельника — віршований переклад (автор називає його переспівом) українською «Слова о полку Ігоревім».
Як мені відомо зі слів самого автора, він працював над цією поемою багато років, хоч і не мав надії на те, що цей дерзновенний труд перифе-рійного поета буде коли-будь опуб-лікований після перекладів «Слова» такими титанами української поезії, як Максим Рильський і Микола
Бажан.
Л.Стрельник — на диво скромний поет, у його характері — ні краплі чванливості, такої собі поетичної пихатості, якою, на жаль, «хворіють» деякі не тільки молоді, а часом і солідні поети. А вірш його, як і стиль письма, і відчуття ритму, і в міру стилізована під древнє «Слово» мова, як і уміння передати найтонші нюанси настрою і почуттів героїв — вражають.
Із великої, як заведено говорити, прози в журналі представлені розділи з нової повісті Кіма Іванцова «Дневник Андрея Башмакова», об’єднані єдиним заголовком — «Прожить жизнь человеком». Прототипом молодого партизана-розвідника явно угадується сам автор-краснодонець, котрому довелося при підході фашистів до міста влітку 1942 року в 15 років стати юним воїном.
Відомий письменник-історик Валерій Полуйко, що відображає в своїх романах епоху Івана Грозного, запропонував читачам альманаху оповідання з тої ж епохи: «Избавление», «Черное и белое» і «Утро опричной слободы». Мені важко давати їм будь-яку оцінку, оскільки вони, безсумнівно, «вирвані» з великого епічного твору, а тому справляють враження незавершеності, особливо друге оповідання.
Є в журналі ще одна досить об’ємна українська повість, оцінювати яку теж не можу з тої причини, що я є її автором. Це — повість у діалогах «Зустрічі ровесників», в якій мені хотілося простежити, як і чому за однакових умов громадського життя формуються характери як істинних служителів Добра, так і справжніх негідників. Чи вийшло це у мене, судити читачеві.
Але перейдемо до поезії, яка представлена в альманасі досить широко. Можливо, навіть зайво.
Відкривають цей розділ вірші (а точніше — мініатюрні творіння) нашого лауреата Національної премії України Василя Голобородька. Охарактеризувати стиль і творчу манеру письма його не так легко. Це — не вірші звичної для нас римованої поезії. Але це й не проза, написана «білим» віршем, тобто без рими. Це скоріше окремі згустки почуттів, що сколихнули і вразили свідомість автора, викликані якимось незвичайним явищем, асоціативним спогадом.
В альманасі вміщені вірші звичайні, звичні для нас, що належать різним поетам. Проаналізувати їх у газетній рецензії, самі розумієте: «Нельзя объять необъятное».
Приємно відзначити, що в поезію приходить все більше юних дівчат і дещо старших жінок, а от тільки біда полягає в тому, що переважна більшість з них, як і молоді поети чоловічого роду, обмежуються вираженням своїх безсумнівно багатих почуттів у легких ліричних рядках про природу, сонце, дихання вітру, кохання, розлуки, душевні муки і знов кохання. А громадських явищ, потрясінь, протиріч, бурхливого життя довкруг себе нібито й не бачать. Але ж поезія — це не тільки ідилічний, самозакоханий гладкопис, а насамперед, це твій громадський обов’язок, твій голос за захист Добра, Справедливості, твій пристрасний осуд усіх проявів зла, твій заклик до боротьби.
Не можна стати справжнім поетом, начисто відкидаючи безсмертне Некрасівське — «Поэтом можешь ты не быть, но гражданином быть обязан!»
І все ж головне — наш жаданий альманах «Лугань» народився! І за це хочеться сказати сердечне спасибі всім, хто причетний до цієї події.

Геннадій ДОВНАР,
письменник-ветеран.

Метки: {keywords}

  • Распечатать

Ссылки на материал


html-cсылка:

BB-cсылка:

Прямая ссылка: