Сегодня

Тука розповів хто йому заважає

0
 (голосов: 0)
Тука розповів хто йому заважає
Тука розповів хто йому заважає
Про це керівник Луганської військово-цивільної адміністрації Георгій Тука повідомив у себе на сайті. «Про військові дії на передовій ми всі маємо певну уяву. Можливо, не стовідсоткову, але хоч якусь. Щодо тієї війни, яка точиться в тилу, переважна більшість українців жодної уяви не має. Не мав її і я. Доти, доки не обійняв посади і не поринув в тенети «політично-економічного спруту». Мова піде про організацію політичного та економічного життя Луганщини. Прибувши в область, не маючи ніякого досвіду про те, як працює державний апарат, я був щиро переконаний в тому, що при наявності бажання і волі, я зможу досить швидко змінити склад життя в області, який утворювався «батьками регіону» на протязі багатьох років. Виявилось все набагато складніше. З самого початку я поставив перед собою дві фундаментальні задачі: боротьба з грабіжництвом в області та боротьба з проявами сепаратизму. З першого дня я заявив, що в мене не існує своїх чи чужих, і відповідати за скоєне будуть всі, не зважаючи на політичні прапори. Я відмовився від політичної діяльності, намагаючись всю свою увагу сконцентрувати на господарській діяльності регіону. Опір чиновничого апарату я почав відчувати з перших днів: відвертий саботаж, ігнорування розпоряджень, використання бюрократичних механізмів для блокування тих чи інших рішень. Засобів – безліч. «Війна» на внутрішньому фронті розпочалась з другого дня мого призначення, а саме – з першої ж наради з очільниками силових відомств. На моє запитання «які порушені справи щодо чиновників адміністрації?», я отримав відповідь що жодних претензій правоохоронці ні до кого не мають. Пройшов тиждень, за який я отримав чимало інформації від мешканців, щодо зловживань в різних галузях господарства, які організовують співробітники ОДА. На наступній зустрічі з силовиками я почав задавати їм конкретні запитання щодо конкретних посадовців, розповідаючи про конкретні схеми. І що я почув? “Ой« да! Ми по цій справі працюємо! Нам треба ще трошки часу і ми їх всіх будемо заарештовувати!» Я дуже хотів, щоб всі бариги-чиновники переїздили до СІЗО саме зі своїх кабінетів, тому вирішив не звільняти їх негайно, а чекати завершення оперативних дій. Минуло два місяці. Я чув ті самі відповіді: «ще трошки треба зачекати». Не маючи бажання чекати, я звільнив одного з своїх заступників, на якому (за моєю інформацією) сходились струмочки зловживань в сфері ЖКГ. Решта продовжувала перебувати на посадах. Минуло ще чотири місяці! «Як просувається справа щодо М. та О.?» – «Працюємо, ще трошки часу треба». Мій терпець увірвався і, не дочекавшись нічого від «компетентних органів», я вимушений був просто звільнити цих фігурантів (знаючи про їхню діяльність, я просто не мав морального права доручати їм будь-які проекти, що гальмувало розвиток і реформи в області). Час плине дуже швидко. На передодні місцевих виборів в області (проти проведення яких я категорично виступав) я почав спілкуватись з різними політичними місцевими «лідерами». Дуже швидко я відчув огиду до цих діячів, бо переважна більшість з них – звичайнісінькі політичні бариги для яких політика – лише засіб для збагачення. Таких персонажів повно в усіх таборах! Складається враження, що ці пройдисвіти просто між собою поділили політичні бренди. Розуміючи все це, я намагався відсторонитись від всіх політичних течій місцевого ґатунку, аби не потонути в цьому лайні. Подальші події показали мою повну правоту. За цей час, в колі правоохоронців, мені вдалось зробити лише один, але дуже важливий вчинок. Ще до свого призначення, я багато розповідей чув про легендарного «Залізного Толіка» (генерала МВС Науменка), який отримав своє прізвисько за любов до металобрухту. За моєю інформацією, ця людина не лише займалась «власним бізнесом», але й підкорила собі всі злочинні потоки, які кришували й інші правоохоронці та підрозділи ЗСУ (в тому числі – контрабанда). Після розстрілу мобільної групи Ендрю, я мав відверту розмову з генералом, під час якої я йому прямо сказав: «я з тобою працювати не буду. У тебе є два шляхи: або піти, зробивши щось корисне для людей, або – піти в такому лайні, в якому ти перебуваєш зараз». Генерал був на стільки переконаний в своїй безкарності, що не дослухався до моїх слів. В результаті, він пішов. Пішов, залишившись легендою всього негативу, що й досі існує в області. Запропонувавши, замість Науменка, полковника Покиньбороду, я отримав союзника, який так само, як і я, ненавидить корупцію і намагається мені допомагати в цій боротьбі. Кілька місяців ми вдвох боролись за звільнення корумпованих заступників очільника нової поліції. Зробили! Паралельно, я почав, нарешті, будувати команду державних службовців, які поділяли мої погляди. Нарешті, після шести місяців виснажливої боротьби, ми почали робити перші кроки по руйнації СИСТЕМИ. І вона миттєво відреагувала. Дуже цікаво спостерігати, як, задля збереження власного впливу, задля боротьби з Гуаляйтером (так мене охрестили місцеві ура-патріоти) та Мєнтом, задля цієї «священної війни» почались утворюватись союзи із вчорашніх ворогів. Місцева «бізнес-еліта», що весь час збагачувалась на незаконних оборотках під пильним наглядом силовиків, залучила до боротьби тих самих продажних «обортней в погонах», місцеві сєпари почали звинувачувати мене в хабарництві та кришуванні будь-чого, не звертаючи уваги на відверту брехню і нісенітницю (піпл схаває). Місцеві «гіганти демократії», так само відчувши тиск на свої корупційні бізнес-схеми, почали звинувачувати мене в підтримці сепаратистів. І все це кубло народило один єдиний слоган: «Долой варягов»! Варто зазначити, що до цієї «акції» приєднались всі: і ліві, і праві, і наркоділери, і контрабандисти, і продажні «слуги феміди». Все лайно об»єдналось заради спільної боротьби! І поїхали різні ходоки до різних київських кабінетів, до міністерств та відомств, нашоптуючи свої «побажання»… Ще прийде час, і я розповім про те, як «патріот», сидячи в моєму кабінеті, клявся в «любові», а вийшовши з нього, біг на консультацію до очільників колишньої «партії регіонів». Я розповім і про те, як один «герой-заколотник» чотири рази відвідував мій кабінет з проханням надати йому посаду мого заступника, а п»ятий раз (напередодні заколоту в Сєвєродонецьку) з проханням дати йому хоч якийсь «райончик». Я розповім про те, як за моєю спиною діяли ти мерзотники, які мали б стояти на стражі Закону, а вони, тремтячи за своїми «тємами», почали фабрикувати на мене та моїх людей відвертий компромат. Ще прийде час. Зараз я хочу зберегти від брудних наклепів ту людину, яка погодилась підставити мені плече – полковника Юрія Покиньбороду. Про цю людину вже розповсюджують плітки і про постійне пияцтво, і про те, що він стріляє з вінка авта, катаючись по місту, і про те, що він стріляє у власному кабінеті, і про те, що він бігає за жінками. Оперативний склад є оперативним: вчора о 00:30 мені з Києва повідомили, що, мовляв, авто Юрія «знайдено в Рубіжному без керівника і водія» і про це вже пішла «бум ага в Київ. Мерзота не знає моралі! Все це було б смішно, якби не займало стільки часу! Не звертати уваги на все цю «армію лайна» я не маю права – адже я вже не один. За мною пішли люди, за яких я маю нести відповідальність. І я хочу повідомити всім своїм «друзям»: «залізним» мене називають тому, що, чим більше на мене тиснуть, ти більший опір я роблю у відповідь. Я знаю, ви вже мене «збили» і вже розподіляєте між собою подальші сфери впливу. Помиляєтесь! Я не Абромавічус і, на радість вам, у відставку не піду! Я буду і надалі боротися з вами, поширюючи свою команду, руйнуючи ваші схеми та потоки і нехтуючи всіма вашими «рекомендаціями». На війні, як на війні!. Георгій Тука».

Метки: {keywords}

  • Распечатать

Ссылки на материал


html-cсылка:

BB-cсылка:

Прямая ссылка: